Сьогодні, 27 серпня 2024 року виповнюється 168 років з Дня Народження “українського каменяра” та ідейного архітектора української нації Івана Франка
27 серпня 1856 народився видатний український письменник, поет, публіцист, перекладач, учений, громадський і політичний діяч Іван Франко. Він – автор “Захара Беркута” та “Вічного революціонера”.
Своєю творчістю і багатогранною літературною та громадською діяльністю він створив цілу епоху в історії української культури і літератури. Знаючи багато іноземних мов, ще тоді дав рідному народові можливість опановувати твори світових класиків у своїх перекладах.
Франко відомий своєю любов’ю до вишиванки, яку вдягав і в будні, і на свята, тим самим ставши зачинателем нової моди – адже поєднав сорочку з українським орнаментом із європейським костюмом.
Декілька цікавих фактів із життя письменника:
1. Був першим українським письменником, який не мав державної роботи, а заробляв на життя своїм пером. Впродовж 40 років творчості кожні два дні виходив новий твір письменника (вірш, новела, повість, роман, монографія тощо), щороку видавав 5-6 книжок.
2. У школі був скромним і неговірким, сидів на останній парті, мало спілкувався з однолітками. У п’ятому класі гімназії під час уроків, які вважав нецікавими, читав Шекспіра в німецькому перекладі. Мав гарну пам'ять: міг майже дослівно переказати розповідь вчителів на заняттях.
3. Пережив три арешти. Після другого (1880 р.) ледь не помер від голоду. За тиждень написав у готелі повість "На дні", на останні гроші відіслав її до Львова, а сам три дні жив на три центи, знайдені на березі річки. Знесиленого і непритомного, його знайшов та прихистив старий служитель готелю.
4. Знав 14 мов. Писав твори не лише українською, а й польською, німецькою, іншими мовами. Перекладав українською із 48 мов, у тому числі східних. Сучасники називали його "академія в одній особі".
5. Іван Франко – перший український політик. Співзасновник першої української політичної партії – Русько-Української радикальної партії (1890) і її перший голова (до 1898-го).
6. Останні 7 років мав паралізовану праву руку, через що довелося писати лівою або диктувати твори помічникам.
7. Помер 28 травня 1916 р. на чужих руках – сини були в армії, дочка в Києві, дружина в лікарні. Через бідність і нестачу грошей на окрему могилу ховали його в чужій вишиваній сорочці в "позиченій" ямі на шість домовин. Лише через 10 років Франка перепоховали в окремій могилі.
8. Номінувався на здобуття Нобелівської премії з літератури. У 1916 р. референт Королівської академії наук мав зробити доповідь Нобелівському комітету про вагомість вкладу українця в літературу. Однак премію вручають восени й прижиттєво. Франко помер за кілька місяців до можливого тріумфу.
Начальник Білолуцької селищної військової адміністрації Олександр Козич, перебуваючи у службовому відрядженні в цей визначний день мав честь вшанувати пам’ять відомого митця, відвідавши місце поховання Івана Франка на Личаківському кладовищі у місті Львові.
