Українська мова — це наша зброя, тож ми маємо згуртуватися задля її популяризації!
Питання популяризації української мови вже кілька століть лишається актуальним, що зумовлено минулим України й українців. Так історично склалося, що й сьогодні це питання не втрачає своєї актуальності, незважаючи на 33-річну незалежність та закріплення за українською мовою статусу національної в Конституції України.
Мова відображає народну мудрість, досвід, сподівання і мрії людей, красу душі й характер українців. Вона об'єднує наших сучасників і всі попередні покоління, у велику родину - народ.
Українська мова вважається наймилозвучнішою у світі. Вона дивує й захоплює багатством словника, безмежністю форм, плинністю. Цією мовою були написані неперевершені твори Шевченка, Франка, Лесі Українки, Коцюбинського. Українське слово живе в піснях нашого народу, чаруючи світ поетичністю, мінливістю настроїв.
Українське суспільство повинне усвідомлювати значення рідної мови, її роль в розвитку особистості та має згуртуватися навколо популяризації української мови, адже однією із цілей війни для агресора є знищення української ідентичності, мови та культури як такої.
Всі ми пам’ятаємо, як російські пропагандисти найбільше акцентували саме на мовному питанні причини нападу на нашу країну.
На окупованих територіях першочергово забороняється українська мова, а з бібліотек виносяться і спалюються українські книжки. Натомість окупаційні адміністрації масово завозять російську пропагандистську літературу.
Як цитувала Леся Українка слова ірландця Томаса Девіса: "Нація повинна боронити свою мову більше, ніж свою територію… Втратити рідну мову і перейняти чужу — се найгірший знак підданства… Бо мова – се міцніша границя, фортеця чи річка".
Говори українською, бо ворог не може!
