ПОПЕРЕДЖЕННЯ ТА ПРОФІЛАКТИКА ЗНИКНЕННЯ ДІТЕЙ
Випадки викрадення дітей в Україні, на жаль, почастішали, тому батькам необхідно дотримуватися наступних правил:
- не залишайте дитину до 7 років на самоті та не довіряйте маловідомим людям.
- будуйте довірливі стосунки, щоб дитина не боялася розповісти вам про загрозу.
Діти зникають біля шкіл і дитячих садків, у парках, тому з раннього дитинства малюкам потрібно пояснювати, що з чужими людьми не варто нікуди йти, а також сідати до них у машини і взагалі затівати будь-яку розмову.
Всі діти є у групі ризику. Батькам важливо пояснювати дітям, як себе поводити. Але найважливіше ─ це довіра між батьками та дітьми, аби діти могли звернутися до них звернутися. Наприклад, якщо це булінг у школі або кібербулінг. Є випадки, коли діти скоюють самогубство через конфлікти з батьками чи однолітками. Тому якщо дитина зникає, необхідно повідомляти поліцію. Якщо це підліток, який любить погуляти, необхідно знати, кому з його компанії зателефонувати, знати, де дитина може знаходитися. Якщо дитина залишає записку, потрібно обов’язково негайно телефонувати у поліцію, тому що буває запізно”.
У разі зникнення дитини “потрібно негайно звернутися або до найближчого відділку поліції або зателефонувати 102. Також можна зателефонувати на Національну дитячу гарячу лінію за номером 116 111.
Щодо розшуку дітей, чим раніше ви звернетесь, тим краще. Батьки повинні знати контакти дітей, у що вона була одягнена, повинне бути обов’язково останнє фото дитини. Часто бувають випадки, коли батьки взагалі не знають, де дитина знаходиться, можуть і через тиждень повідомити, що дитини немає вдома. Є діти, які тікають декілька разів з дому. До того ж, і з забезпечених сімей через непорозуміння з батьками, що є досить розповсюдженим явищем, провокує конфлікти і діти тікають з дому. Іноді діти не хочуть навчатись або батьки нав’язують їм свою філософію, або обмежують дітей у їхніх бажанням. Тому батькам варто побачити причину і у собі.
Батьки можуть створювати комфортну атмосферу вдома для того, щоб діти могли довіритися, якщо раптом щось сталося. Якщо менші діти не дуже хочуть розповідати, як у них справи, то запитайте у них щось цікаве, наприклад, що вони цікаве почули, з ким грались, що найбільше подобається у школі, крім перерви тощо. Тобто варто ставитися з гумором до певних ситуацій і підходити до дитини з посилом “я б дуже хотіла тобі допомогти, якщо у тебе немає настрою, то повернемося до цієї теми чи розмови трохи згодом”. Можливо, після смачної вечері у дитини з’явився настрій і вдасться поговорити”.
Бережіть своїх дітей!
