Сьогодні, 9 березня 2024 року виповнюється 210 років від Дня народження Тараса Шевченка
Сьогодні, 9 березня 2024 року виповнюється 210 років від Дня народження видатного українського поета, прозаїка, художника і громадського діяча Тараса Шевченка.
Тарас Шевченко є невмирущим символом української культури та національної свідомості. Його творчість, вплив та значення для України важко переоцінити.
Народився Тарас Шевченко 9 березня 1814 року, в селі Моринці, що на Черкащині, в сім'ї кріпаків у багатодітній родині. Дитинство майбутній поет провів у рідному селі та селі Кирилівка, яким володів генерал-лейтенант Василь Енгельгардт. Грамоти Тарас навчився, коли вступив на службу до місцевого дяка – вчителя Павла Рубана. Потім його забирають в прислугу до поміщика Енгельгардта спочатку кухарчуком, а згодом козачком. Енгельгардт помітив його пристрасть до живопису, бажаючи мати придворного художника, поміщик відправив юного Шевченка на навчання.
1831 року Енгельгардт переїхав до Санкт-Петербурга, де Шевченко зміг продовжити навчатись малювати та почав писати перші твори. В Петербурзі Тарас познайомився з художниками Карлом Брюлловим та Василем Жуковським, які помітили неабиякий хист молодого хлопця. Художники провели благодійний аукціон, завдяки якому Тараса Шевченка було викуплено з кріпацтва у віці 24 роки.
У 1838-1843 роках Шевченко навчався в Петербурзькій академії мистецтв, багато малював, створив рукопис своєї майбутньої збірки "Кобзар".
Після закінченні Академії 1844 року майбутній письменник повернувся до України. В Україні, приїхавши до Києва, він влаштувався на роботу в тимчасову комісію з питань розгляду старих актів. Саме в цей час Шевченко познайомився з Костомаровим, що вплинуло на формування його політичних поглядів.
1846 року Шевченко вступив до Кирило-Мефодіївського братства. За вірші збірки «3 літа» Тарас Шевчекно був заарештований та відправлений на заслання служити солдатом. Під арештами та на засланнях Тарас Шевченко провів 10 років, продовжуючи писати та малювати попри сувору заборону.
Після звільнення поетові було заборонено їхати до України. Лише 1859 року він зміг нарешті приїхати на Батьківщину, де його знову заарештували. 1860-го вийшла остання збірка Шевченка "І виріс я на чужині...".
10 березня 1861 року Тарас Шевченко помер у Петербурзі, далеко від рідної землі. Похований був на смоленському кладовищі, згодом, як і було вказано в його заповіті, прах поета був перевезений до України та перепохований на Чернечій горі біля Канева на Черкащині.
В своїх творах Тарас Шевченко оспівує рідний край, героїчну минувщину і страждання українського народу. Його творчість вплинула на безліч поколінь не тільки в Україні, але й у багатьох країнах світу.
Також він був видатним художником, його картина "Кобзар" стала символом України та найвідомішим його полотном.
Поряд із творчим успіхом, Тарас Шевченко також був авторитетним громадським діячем, що виступав за права українського народу, за боротьбу з соціальною нерівністю, кріпосництвом та іншими формами зневажання гідності людини.
У своїх творах Тарас Шевченко виступав як голос народу, перекладав його мрії, туги та надії. Він залишив по собі величезну спадщину, яка дотепер є невичерпним джерелом натхнення для українського народу та всього світу.
Тарас Шевченко став духовним батьком українства. Слова славетного Кобзаря і зараз звучать надзвичайно пророчо та надихають боротися за рідну Україну. Ось кілька з них:
• Борітеся – поборете, Вам Бог допомагає! За вас правда, за вас слава, І воля святая!
• Вогонь запеклих не палить.
• І на оновленій землі врага не буде, супостата, А буде син, І буде мати, І будуть люди на землі.
• В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля.
• Свою Україну любіть. Любіть її… Во врем’я люте. В останню тяжкую минуту За неї Господа моліть.
• Наша дума, наша пісня, Не помре, не загине. Ось де, люди, наша слава, слава України!
• І возвеличимо на диво І розум наш, і наш язик.
Нехай творчість Тараса Шевченка надалі проникає в серця кожного українця, відкриває нові горизонти розуміння української духовності та культури й надихає на досягнення високих цілей та в боротьбі за рідну Україну.
З повагою,
начальник Білолуцької СВА
Олександр КОЗИЧ
