Туристичний маршрут по смт. Білолуцьк Новопсковського району, Луганської області
Села, як і люди мають свою біографію. І у кожного вона своя, неповторна. Тільки в селі людина може так тісно спілкуватися з природою, розуміти її душею і серцем, милуватися неповторною красою. Наше селище Білолуцьк – є для нас маленькою Батьківщиною. Тому ми не залишаємось байдужими до історичного минулого нашого краю, до чудової краси краєвидів, до єдиної в світі стежини, що веде до отчого дому.
Наш регіон залишається однією з найбільших terra incognita України. Його не сприймають як перспективне місце для мандрів . І тому ми вирішили зламати ці стереотипи.
Адже жоден інший регіон України не поєднує в собі настільки різноманітні ландшафти одночасно. Наш край вигідно відрізняється від інших областей тим, що на її території зосереджені різні ландшафти, здатні здивувати контрастами і розмаїтістю навіть досвідченого туриста.
Тут є крейдяні схили і незвичайний ландшафт над широкими заплавами річок Біла і Айдар, піщані дюни і соснові та листяні ліси, степові балки, населені бабаками, і глибокі байраки, культурно-історичне надбання та людські ресурси. В той же час наша місцевість являється екологічно чистою територією.
Мандрівникам пропонуємо скористатися послугами зеленого туризму, і вирушити в подорож по цікавим місцям селища Білолуцьк. Маршрут краще пройти пішки, або проїхати велосипедом. Могутність та чарівність лісів (Круглий, Кругленький, Осиковий, Западний, Перещипний, Орлова балка, Довжик, Луг, Панський) дзвін джерельної води в річках Біла та Айдар, велич високих крейдяних пагорбів захоплюють своєю красою і водночас загадковістю. Поміж цієї мальовничої природи знаходиться селище Білолуцьк, багате на природні творіння.
Зійшовши на крейдяну гору в західній частині селища перед вами відкривається, як на долоні, прекрасний панорамний краєвид Білолуцька.
У підніжжя цієї гори стоїть Свято-Троїцький храм, який посідав довгий час в житті парафії значне місце. Був освячений і почав діяти в 1885 році. Будувався досить довго – 25 років. Споруда вийшла на диво гарною. Дзвіниця в два яруса. Свято-Троїцький храм, вистоявши атеїстичну навалу у 20-30-х роках, в кінці 60-х, прийшов поступово в занепад. Зменшення кількості парафіян, приховане переслідування віруючих, привело до закриття церкви в прямому розумінні цього слова. У 1967 році була остання служба. При Свято-Троїцькому храмі діяла церковно-парафіяльна школа, збудована в 1907 році і, яка збереглася і донині (тепер там магазин «Світлячок», напроти гімназії).
В селищі збереглися історичні будівлі 1905-1913 років : земське училище(в народі її називають «Красна школа»); приміщення земської лікарні(вул. Чернишової); земська школа(напроти дільниці ПАТ «Луганськгаз»: вул.1Травня); Будинок культури, який в 1953 році перебудований з Покровського храму, волосна управа (нині харчоблок Білолуцької ЗОШ І-ІІ ст. вул. 1 Травня); Будинок нащадків Я.Р. Головинського (приміщення музичної школи), земська управа (нині селищна та дитяча бібліотеки). Подивившись на прості сільські будинки, стає зрозуміло, що чи не кожен із них – пам’ятка історії.
Пропонуємо відвідати наш народний історико-етнографічний музей. В1993 році при Білолуцькій гімназії було відкрито музей за історико-етнографічним профілем. У 1996 році рішенням Луганського обласного управління культури і мистецтв облдержадміністрації музей отримав почесне звання народного. Музей розташовано в 6 кімнатах-залах, що представляють розділи: декоративно-ужиткового мистецтва; природи і заселення краю; історії школи і селища; історії Другої світової війни; побутово-етнографічний (2 зали).
Гарне місце для мандрів (по крейдяній горі, подорожуючи на захід, по дорозі до села Романівка) – є невеликі байрачні ліси, які тягнуться по днищу кожної з балок та у заглибинах рельєфу, часто виявляються заростями дикої груші, терену, вишень, шипшини, глоду та інших степових дерев. У червні-липні на схилах байраків можна поласувати суницею, а в посадках назбирати абрикоси, смородину.
Щоб побачити квітучий степ, слід їхати винятково навесні – з кінця березня до кінця червня. Степові рослини розквітають щойно зійде сніг, у червні розгортаються довгі коси на колосках ковил. Неповторний аромат створюють колонії степового тюльпана, чебрецю, материнки, ромашки, незабудки, типчака, кермеку. На крейдяних відкладах можна зустріти такі рослини, як дрік, ранник, полин,крейдяний льон. Долина Айдара і його приток покрита луговою рослинністю. Особливою пам'яткою приайдарської флори є півонія тонколиста, прозвана у народі «Воронцем»
На виїзді з нашого селища по дорозі на село Кубань знаходиться криниця Гідульяна. Раніше ця дорога називалася Большак, тому що це був єдиний шлях до Новопскова, Старобільська. І до 60-х років ХХ ст. вона вважалася основною. На цій дорозі знаходився Дорожній відділ, де дорожнім майстром працював Гідульян, який і слідкував за цією криницею, упорядочив її, зробив зруб. В 2015 році селищна рада та о.Олександр з прихожанами загородили криницю, поставили Хрест, повісили ікону. Джерельна і свята вода з цієї криниці має цілющу силу.
Чудовий відпочинок чекає на родини з дітьми: це і розваги на нещодавно збудованому дитячо-спортивному майданчику, і відпочинок на пляжах річки Айдар, і отримати любу інформацію в Інтернет-центрі бібліотеки, відвідати народні свята до Дня молоді, Дня селища.
Ми вважаємо, що у нас можна за невелику суму цікаво провести час. Не потрібно запасатися суперекіпіровкою. Достатньо елементарних речей: зручного взуття, рюкзака і вперед.
Як доїхати: автобусом із м. Старобільськ Луганської області, а з Старобільська – до селища Білолуцьк. Шлях займе близько півтори години.
Коли їхати: навесні й на початку літа, щоб побачити як історичні пам’ятки, так і квітучі пагорби.
Де жити: Готель «Айдар» вул. 8 Березня, 5А, в наметах на пагорбах над селом, звідки відкривається краєвид на степи, село, стару церкву, або на сході річок Білої (лівої притоки Айдару) і Айдару.
