Домашнє насильство
7 грудня 2017 року Верховна Рада України ухвалила Закон № 2229-VIII «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Згідно цього Закону під термін "домашнє насильство" підпадають усі акти фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, вчинені між колишнім чи теперішнім подружжям чи людьми, які разом живуть чи жили.
Розрізняють три види насильства:
-
економічне насильство включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, навчатися, примушування до праці тощо;
-
психологічне насильство – це словесні образи, погрози, переслідування, залякування, та інші дії, які обмежують волю людини, побоювання людини за свою безпеку чи безпеку інших, які пошкодили психічне здоров'я чи призвели до емоційної невпевненості, нездатності захистити себе;
-
сексуальне насильство – це будь-які секс-дії, вчинені щодо повнолітнього чи дитини без її згоди, примушування до секс-актів з третьою особою та інші правопорушення щодо статевої свободи.
Нацполіція отримала право контролювати поведінку кривдника, щоб не допустити повторного насильства, правоохоронці також можуть стежити, щоб порушник дотримувався накладених на нього тимчасових обмежень і виконував певні обов’язки.
Законопроект передбачає створення Єдиного державного реєстру випадків домашнього насильства, створення програм для постраждалих і їхніх кривдників.
Коли освітяни виявили факти домашнього насильства у дітей чи отримали про це заяви чи повідомлення, вони повинні повідомити про це службу у справах дітей та Нацполіцію не пізніше ніж за 1 добу, організувати роботу практичного психолога та / або соціального педагога з постраждалими дітьми.
Медики повинні повідомляти місцевій владі та Нацполіції про ушкодження, які пацієнт міг отримати через домашнє насильство. А якщо такий пацієнт – дитина – лікарі повинні зателефонувати ще й у службу у справах дітей.
Якщо медик виявив ушкодження "кримінального характеру", він повинен скерувати постраждалого на медобстеження. А у разі виявлення секс-ушкоджень – на ВІЛ-тестування.
За заявою постраждалого чи за результатами оцінки ризиків правоохоронець може робити терміновий заборонний припис.
Він виноситься строком до 10 діб і вручається кривднику, а його копія – постраждалому або його представнику.
Дія такого припису припиняється у разі застосування до кривдника судом адмінарешту або обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні.
У законі також є термін "обмежувальний припис".
Це один або кілька заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов’язків:
-
заборона спільного перебування у місці спільного проживання з постраждалим
усунення перешкод в користуванні спільним майном або є приватною власністю постраждалого;
-
обмеження спілкування з постраждалою дитиною, заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалого;
-
заборона як особисто, так і через третіх осіб, розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;
-
заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв’язку як особисто, так і через третіх осіб.
Цей припис може виносити суд за зверненням постраждалого або його представника.
Якщо домашнє насильство вчинили щодо дитини, батьки або законні представники мають право звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису щодо кривдника.
Суд розглядає справу про видачу обмежувального припису не пізніше 72 годин після надходження заяви про видачу обмежувального припису до суду.
Суд може встановлювати обмежувальний припис на період від 1 до 6 місяців.
Вчинення домашнього насильства, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Нацполіції про місце тимчасового перебування в разі його винесення тягнуть за собою громадські роботи на строк від 20 до 40 годин або адмінарешт до 5 діб.
Якщо порушник вчинив ті самі дії повторно впродовж року, отримає громадські роботи від 40 до 60 годин або адмінарешт від 5 до 15 діб.
А якщо ці дії вчинила вагітна жінка або особа з інвалідністю І або ІІ групи, таку особу чекатиме штраф від 3 до 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З повагою, відділ «Новопсковське бюро правової допомоги»
Старобільського місцевого центру з надання безоплатної
вторинної правової допомоги
тел : 099-743-03-78 – відділ «Новопсковське бюро правової допомоги»
тел : 0(800)213-103 – гаряча лінія