Національний план дій з виконання резолюції Ради Безпеки ООН 1325 “Жінки, мир, безпека” на період до 2025 року
Національний план дій з виконання резолюції Ради Безпеки ООН є важливим інструментом для країни у здійсненні зобов'язань перед міжнародним співтовариством та забезпеченні мирного та сталого розвитку. Цей документ відображає національні заходи та стратегії, спрямовані на реалізацію вимог міжнародних резолюцій, зокрема тих, що приймаються Радою Безпеки ООН. Національний план дій стає мостом між внутрішньою та зовнішньою політикою країни, оскільки він відображає зусилля держави відповідати на глобальні виклики та враховувати міжнародні обов'язки, забезпечуючи тим самим свою активну роль у міжнародних справах.
Гендерна політика в Україні з 2014 року зазнала впливу збройної агресії Російської Федерації та тимчасової окупації частини території. Війна РФ проти України має нерівні наслідки для жінок і чоловіків, перш за все для цивільного населення.
Умови конфлікту впливають на жінок і чоловіків по-різному через нерівність доступу до ресурсів та процесів прийняття рішень, а також існуючі гендерні стереотипи про роль жінок та чоловіків у суспільному та політичному житті. Це негативно впливає на представленість та участь жінок у цих процесах.
Наприклад, у 2020 році склад тристоронньої контактної групи з мирного врегулювання ситуації на окремих територіях сходу України був недостатньо представлений жінками. Лише 2 жінки від України були включені до цієї групи, і при цьому вони займалися гуманітарними та соціально-економічними питаннями.[4]
Жінки також є більш вразливими до негативних наслідків збройної агресії. За офіційною статистикою, серед внутрішньо переміщених осіб, безробітних внутрішньо переміщених осіб, постраждалих від насильства за ознакою статі та інших вразливих груп переважають жінки. Наприклад, станом на 1 січня 2022 року на обліку перебувало 1 477 114 внутрішньо переміщених осіб з тимчасово окупованих територій, з яких 59 % складали жінки. Частка жінок серед безробітних внутрішньо переміщених осіб становила 63 %.[4]
Вимушене переміщення також негативно впливає на жінок з точки зору працевлаштування, доходів, залежності від соціальних виплат і неоплачуваної домашньої роботи. Жінки стають більш обмеженими в можливостях участі в суспільному та політичному житті.
Повномасштабне вторгнення Росії в Україну 24 лютого 2022 року змусило майже третину українців та українок покинути свої домівки.
Звіт Управління Верховного комісара ООН з прав людини "Вплив на права людини в Україні збройної агресії Російської Федерації" показав, що це переміщення має найбільший вплив на жінок, оскільки вони стикаються з додатковим навантаженням по догляду за дітьми, людьми похилого віку, особами з інвалідністю та іншими маломобільними групами.[4]
Також внаслідок війни на сході України утворилася соціальна група ветеранок, серед яких понад 16,5 тисяч жінок (4,2 % загальної кількості учасників(-ць) бойових дій) отримали статус учасників антитерористичної операції / операції Об'єднаних сил, що регулюється Міністерством ветеранів. Це, під тиском українського феміністичного руху, зокрема організації Жіночий ветеранський рух, вплинуло на подальші системні зміни, зокрема, нарещті було скасовано заборону для жінок сержантського складу займати бойові посади у Збройних Силах (див. Жінки в Збройних силах України).[4]
У Національному плані враховано ряд міжнародних зобов’язань України у сфері прав людини, зокрема стосовно досягнення Цілей сталого розвитку ООН до 2030 року, визначених резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 25 вересня 2015 р. № 70/1, виконання Пекінської декларації, прийнятої 15 вересня 1995 р. на четвертій Всесвітній конференції із становища жінок, Конвенції ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок та Факультативного протоколу до неї та інших міжнародних конвенцій та договорів, спрямованих на протидію гендерній нерівності.
За напрямом євроатлантичної інтеграції в Національному плані враховано пріоритети, визначені Річною національною програмою під егідою Комісії Україна - НАТО. За структурою та змістом зазначена Програма базується на рекомендаціях НАТО і пріоритетах діяльності органів державної влади, зокрема щодо проведення реформ у секторі безпеки і оборони, забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків. Нацплан має такі директиви:
Стратегічна ціль 1. Забезпечення рівноправної участі жінок і чоловіків у прийнятті рішень щодо запобігання конфліктам, розв’язання конфліктів, постконфліктного відновлення на всіх рівнях та в усіх сферах, зокрема в секторі безпеки і оборони.
Стратегічна ціль 2. Створення гендерно чутливої системи ідентифікації безпекових викликів, запобігання таким викликам, реагування на них.
Стратегічна ціль 3. Забезпечення процесу постконфліктного відновлення, розбудови та впровадження системи перехідного правосуддя за принципами забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.
Стратегічна ціль 4. Забезпечення захисту від насильства за ознакою статі, сексуального насильства (в умовах збройного конфлікту та в мирний час).
Стратегічна ціль 5. Забезпечення розвиненої інституційної спроможності виконавців Національного плану для ефективного впровадження порядку денного “Жінки, мир, безпека” відповідно до міжнародних стандартів.
