Державна гендерна політика в Україні
З наближенням ХХІ століття глобалізація привернула увагу до великого розриву між становищем українських жінки і чоловіка. Це поставило у центр уваги роль і важливість державної ґендерної політики як сильного інструмента для подолання цієї нерівності.
“Державна ґендерна політика України в тому, що стосується документального вираження, чіткості змісту і напрямів втілення, сформувалася в перші роки ХХІ століття. Рубіжним роком, коли поняття «ґендер» серед політиків при його вживанні перестало уточнюватися, стали 2005-2006 рр. В ці роки саме з питань рівності жінок і чоловіків були прийняті важливі державні документи стратегічного значення.”[1] Йдеться, зокрема, про:
- Указ Президента України «Про вдосконалення роботи центральних і місцевих органів виконавчої влади щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» від 26 липня 2005 року №1135/2005;
- Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», прийнятий Верховною Радою України 8 вересня 2005 року № 2866-ІV;
- Державна програма з утвердження ґендерної рівності в українському суспільстві на період до 2010 року, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2006 р. № 1834.
Надзвичайно важливим для інтегрування ґендерного підходу в українське суспільство стало визначення у Законі основних напрямів державної політики щодо забезпечення рівних прав і можливостей жінок та чоловіків.
Серед інших державних кроків з запобіганню дискримінації за статтю можна назвати Закон «Про внесення змін до Закону України «Про рекламу» щодо протидії дискримінації за ознакою статі», прийнятий у 2022 році, у народі названий “Закон проти сексизму”. Крім того, Україна приєдналась до феміністичної мовної реформи, унормувавши правила творення фемінітивів в Українському правописі 2019 року у 2020 році.
Згідно з даними звіту World Economic Forum 2023 року, Україна посіла 66 місце з 146 розглянутих країн, показуючи стабільний прогрес. У субіндексах економічної участі та освіти Україна займає 55 і 56 місця відповідно, ситуація, втім, гірша у секції політичної участі та заоохочення, де розрив між статями більший.
