A A A K K K
для людей із порушенням зору
Білолуцька громада
Луганська область, Старобільський район

Всеукраїнська акція «16 днів проти насильства»

Дата: 15.10.2021 11:57
Кількість переглядів: 166

Щорічно в Україні з 25 листопада до 10 грудня включно проводиться Всеукраїнська акція «16 днів проти насильства». Мета акції – привернення уваги суспільства до проблем подолання насильства у сім’ї, жорстокого поводження з дітьми, протидії торгівлі людьми та захисту прав жінок.

Прояви насильства супроводжують людство з давніх давен. Упродовж тисячоліть одна людина кривдить іншу людину, чинить насильство щодо неї. У світі постійно відбуваються війни, напади на людей, дискримінація, приниження. Прикро, що ми звикли сприймати насильство, як щось неминуче, адже прояви насильства порушують права людини, принципи її вільного та справедливого існування. І коли насильство чиниться поруч із нами чи в нас у домі, у школі, на вулиці, ми можемо й повинні зупинити його. Саме тому щорічно, починаючи з 1991 року, міжнародна спільнота підтримує акцію «16 днів проти насильства». Тисячі громадян та сотні державних і громадських організацій з більш ніж 100 країн світу активізують з 25 листопада до 10 грудня свої зусилля заради об’єднуючої мети: збільшити розуміння та обізнаність про всі форми насильства у співвітчизників, створити в конкретному регіоні або окремій державі соціальний простір, вільний від насильства. 

Дати початку та завершення Акції вибрані не випадково. Вони створюють символічний ланцюжок, поєднуючи заходи проти насильства стосовно жінок та дії щодо захисту прав людини, підкреслюючи, що будь-які прояви насильства над людиною, незалежно від її статі, є порушенням прав людини.

Шістнадцятиденний період акції охоплює наступні важливі дати:

  • 25 листопада – Міжнародний день боротьби з насильством щодо жінок;
  • 1 грудня – Всесвітній день боротьби зі СНІДом;
  • 2 грудня – Міжнародний день боротьби з рабством;
  • 3 грудня – Міжнародний день людей з обмеженими фізичними можливостями;
  • 5 грудня – Міжнародний день волонтера;
  • 6 грудня – Вшанування пам’яті студенток, розстріляних у Монреалі;
  • 9 грудня – Міжнародний день боротьби з корупцією;
  • 10 грудня – Міжнародний день прав людини.

 

Законодавство України у сфері протидії домашньому насильству закріплює чотири форми такого насильства: фізичне, сексуальне, психологічне, економічне.

Фізичне насильство – це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

 Прояви фізичного насильства:

  • синці, забиті місця, наявність частково залікованих попередніх травм, сліди укусів тощо;
  • перешкоджання вільному пересуванню;
  • примус вживати алкогольні або наркотичні речовини чи речовини, що погіршують здоров’я або можуть призвести до смерті людини;
  •  створення ситуацій, що несуть ризик чи загрозу життю та здоров’ю;
  • погрожування зброєю чи іншими речами, що можуть завдати фізичної шкоди.

 Сексуальне насильство – протиправне посягання одного члена сім’ї на статеву недоторканість іншого члена сім’ї, а також дії сексуального характеру по відношенню до неповнолітнього члена сім’ї.

 Прояви сексуального насильства:

  • зґвалтування, у тому числі “зґвалтування у шлюбі”;
  • примушування до небажаних статевих стосунків;
  •  торкання до інтимних частин тіла без згоди особи;
  • примушування спостерігати за статевим актом між іншими людьми (у тому числі дивитися порнопродукцію);
  • примушування до статевого акту з третьою особою;
  •  примушування до заняття проституцією.

 Окрім цього, до сексуального насильства в сім’ї належить інцест – сексуальні відносини між близькими родичами: батьком і донькою, матір’ю і сином, братом і сестрою тощо.

Надзвичайно небезпечним проявом сексуального насильства в сім’ї є дії сексуального характеру стосовно дитини: розбещення дитини; демонстрація дитині (підлітку) статевих органів (ексгібіціонізм); демонстрація акту онанізму; втягування дитини у заняття дитячою проституцією або дитячою порнографією тощо.

Психологічне насильство – це насильство, пов’язане з дією одного члена сім’ї на психіку іншого члена сім’ї шляхом словесних образ або погроз, у тому числі щодо третіх осіб, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе або завдається шкода психічному здоров’ю особи.

 Прояви психологічного насильства:

  •  ігнорування почуттів особи;
  •  образа переконань, що мають цінність для особи, її віросповідання, національної, расової приналежності або походження; соціального статусу;
  •  переслідування, залякування;
  •  погрози вбити чи скалічити (у тому числі дітей);
  •  підбурювання до самогубства;
  •  примус до протизаконних дій;
  •  погрози відібрати дітей;
  •   приниження особистості;
  •   постійна критика та насмішки;
  •   безпідставні звинувачення та формування почуття провини;
  •  обмеження у самореалізації, навчанні, роботі;
  •  обмеження у контактах із близькими та друзями, у виборі кола спілкування;
  •   примушування спостерігати за насильством над іншими людьми чи тваринами, тощо.

Психологічне насильство часто спричиняє депресії, нервові розлади, загострення хронічних захворювань, і навіть призводить до самогубства. Психологічне насильство в сім’ї супроводжує всі інші види насильства.

 

Дитина, яка перебуває у складних життєвих обставинах, - дитина, яка потрапила в умови, що негативно впливають на її життя, стан здоров'я та розвиток у зв'язку з інвалідністю, тяжкою хворобою, безпритульністю, перебуванням у конфлікті із законом, залученням до найгірших форм дитячої праці, залежністю від психотропних речовин та інших видів залежності, жорстоким поводженням, зокрема домашнім насильством, ухилянням батьків, осіб, які їх замінюють, від виконання своїх обов'язків, обставинами стихійного лиха, техногенних аварій, катастроф, воєнних дій чи збройних конфліктів тощо, що встановлено за результатами оцінки потреб дитини.

Жорстоке поводження з дитиною - будь-які форми фізичного, психологічного, сексуального або економічного насильства над дитиною, зокрема домашнього насильства, а також будь-які незаконні угоди стосовно дитини, зокрема вербування, переміщення, переховування, передача або одержання дитини, вчинені з метою експлуатації, з використанням обману, шантажу чи уразливого стану дитини (стаття 1 Закону України "Про охорону дитинства").

Жорстоким поводженням з дитиною є:

  • будь-яка форма рабства або практика, подібна до рабства, зокрема продаж дітей та торгівля ними, боргова залежність, примусова чи обов'язкова праця, включаючи примусове чи обов'язкове вербування дітей для використання їх у збройних конфліктах;
  • використання, вербування або пропонування дитини для зайняття проституцією, виробництва творів, зображень, кіно- та відеопродукції, комп’ютерних програм, інших предметів порнографічного характеру;
  • робота, яка за характером чи умовами виконання може завдати шкоди фізичному або психічному здоров'ю дитини;
  • використання дитини в жебрацтві, втягнення її в жебрацтво (систематичне випрошування грошей, речей, інших матеріальних цінностей у сторонніх осіб);
  • втягнення у злочинну діяльність, залучення до вживання алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин;
  • дії, що призвели до виникнення обставин, за яких дитина стала очевидцем злочину проти життя, здоров'я, волі, честі, гідності, статевої свободи, статевої недоторканності особи;
  • статеві зносини та розпусні дії стосовно дитини з використанням примусу, погрози, сили, довіри, авторитету, впливу на дитину, особливо вразливої для дитини ситуації, зокрема її розумової чи фізичної неспроможності, пов'язаних з віком, фізичних, психічних, інтелектуальних чи сенсорних порушень або залежного середовища, у тому числі в).

Кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканність та захист гідності. Дисципліна і порядок у сім'ї, навчальних та інших дитячих закладах мають забезпечуватися на принципах, що ґрунтуються на взаємоповазі, справедливості і виключають приниження честі та гідності дитини 

 

Держава здійснює захист дитини від:

  • усіх форм домашнього насильства та інших проявів жорстокого поводження з дитиною, експлуатації, включаючи сексуальне насильство, у тому числі з боку батьків або осіб, які їх замінюють;
  • втягнення у злочинну діяльність, залучення до вживання алкоголю, наркотичних засобів і психотропних речовин;
  • залучення до екстремістських релігійних психокультових угруповань та течій, використання її для створення та розповсюдження порнографічних матеріалів, примушування до проституції, жебрацтва, бродяжництва, втягнення до азартних ігор тощо.

Держава через органи опіки і піклування, служби у справах дітей, центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, кол-центр з питань запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей у порядку, встановленому законодавством, надає дитині та особам, які піклуються про неї, необхідну допомогу у запобіганні та виявленні випадків жорстокого поводження з дитиною, передачі інформації про ці випадки для розгляду до відповідних уповноважених законом органів для проведення розслідування і вжиття заходів щодо припинення насильства (стаття 10 Закону України "Про охорону дитинства").

Держава гарантує всім дітям рівний доступ до безоплатної правової допомоги, необхідної для забезпечення захисту їхніх прав, на підставах та в порядку, встановлених законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги (стаття 3  Закону України "Про охорону дитинства").

Економічне насильство – умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.

 Прояви економічного насильства:

  • позбавлення матеріальних ресурсів для належного фізичного та психологічного добробуту;
  •  повна звітність за витрачені гроші (“все до копійки”), відбирання всіх зароблених грошей;
  • заборона працювати члену сім’ї всупереч його бажанню та працездатності;
  • примушування члена сім’ї виконувати тяжку, непосильну роботу;
  • пошкодження, псування особистого майна; примушування до жебрацтва, тощо.
  • Щорічно 1 грудня відзначається Всесвітній день боротьби зі СНІДом, який вперше був проголошений ВООЗ у 1988 році, а з 1996 року проводиться ЮНЕЙДС. Цей День встановлений з метою підвищення обізнаності про епідемію СНІДу, викликаної поширенням ВІЛ-інфекції, а також як день пам’яті жертв цього захворювання.

        Вірус імунодефіциту людини (ВІЛ) вражає імунну систему і послаблює захист від багатьох інфекцій і деяких типів раку. Вірус руйнує та послаблює функцію імунних клітин CD4, що поступово приводить до імунодефіциту.

        Ознаки та симптоми.  Симптоми ВІЛ варіюються в залежності від стадії інфекції.  З перших місяців люди з ВІЛ, як правило, найбільш заразні. Протягом декількох тижнів після інфікування ніяких симптомів може не з’являтися або може розвиватися грипоподібний стан, який супроводжується лихоманкою, головним болем, висипом або болем у горлі.  По мірі прогресування захворювання у інфікованої людини можуть з’являтися інші ознаки і симптоми, такі як збільшені лімфовузли, втрата ваги, лихоманка, діарея і кашель.

    За відсутності лікування через 10-15 років у інфікованих людей розвивається остання стадія ВІЛ-інфекції – це синдром набутого імунодефіциту (СНІД). Для СНІДу характерен розвиток деяких видів раку, інфекцій або інших важких клінічних проявів хронічного характеру. СНІД-асоційованими захворюваннями є туберкульоз, криптококовий менінгіт, тяжкі бактеріальні інфекції, онкологічні захворювання, зокрема лімфоми і саркома Капоші.

    Передача інфекції. ВІЛ може передаватися через рідини організму інфікованих людей, такі як кров, сперма, вагінальні виділення та грудне молоко. ВІЛ може передаватися: при незахищеному статевому акті з інфікованою людиною (вагінальному, анальному, дуже рідко оральному); при переливанні зараженої крові; при спільному застосуванні заражених голок, шприців, інших пристосувань для ін’єкцій; використання нестерильних хірургічних інструментів або інших гострих інструментів; від ВІЛ-інфікованої матері до дитини протягом вагітності, під час пологів або під час годування груддю. При звичайних повсякденних контактах, таких як поцілунки, обійми і потиск рук або при спільному користуванні особистими предметами і вживанні продуктів харчування або води передача інфекції не відбувається.

    Важливо відзначити, що ВІЛ-позитивні особи з вірусною супресією, які отримують АРТ, не передають ВІЛ-інфекцію своїм сексуальним партнерам. Таким чином, ранній доступ до АРТ та надання підтримки для проведення цієї терапії мають вирішальне значення не тільки для поліпшення стану здоров’я людей з ВІЛ, але також для попередження передачі ВІЛ-інфекції.

    Фактори ризику. Моделі поведінки і умови, що підвищують ризик зараження людей ВІЛ, включають: незахищений анальний або вагінальний статевий контакт; наявність іншої інфекції, що передається статевим шляхом, такої як сифіліс, герпес, хламідіоз, гонорея та бактеріальний вагіноз; спільне користування зараженими голками, шприцами та іншим  обладнанням при вживанні ін’єкційних наркотиків;  небезпечні ін’єкції, переливання крові, пересадки тканин, медичні процедури з використанням нестерильного інструментарію; випадкові травми від уколу голкою, в тому числі серед працівників охорони здоров’я.

    Ліків від ВІЛ-інфекції немає. Однак вірус можна контролювати і запобігати його передачі іншим людям завдяки ефективному лікуванню антиретровірусними препаратами (АРТ).  ВООЗ рекомендує призначати постійну АРТ всім людям, що живуть з ВІЛ, незалежно від числа клітин CD4 або стадії перебігу хвороби; ця рекомендація також стосується вагітних і годуючих груддю. Ризик ВІЛ-інфікування можна знизити шляхом обмеження впливу чинників ризику: відмова від прийому ін’єкційних наркотиків, відмова від випадкових статевих контактів, використання механічних засобів контрацепції (презерватив), всі інвазивні маніпуляції (ін’єкції, проколювання вух, пірсингу та ін.) проводити стерильним інструментом; переривання передачі ВІЛ-інфекції від матері до дитині можна здійснювати за умови, якщо і мати, і дитина отримують антиретровірусну терапію на стадіях, коли може статися інфікування.


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора